Антуан Лавуазьє: Батько сучасної хімії та його внесок у сільське господарство

Антуан Лоран де Лавуазьє – французький науковець, один із засновників сучасної хімії.

Життєпис

Антуан Лавуазьє народився 26 серпня 1743 року у Парижі, Франція. Батько Жан-Антуан Лавуазьє посідав місце юриста в паризькому парламенті. Мати Емілі Пунтіс, багата спадкоємиця власника скотобійні, рано померла, заповівши свої кошти маленькому синові.

З 11 до 18 років він навчався у коледжі Мазаріні при Паризькому університеті. Там викладали загальноосвітні предмети, а останні 2 роки – природничі науки. Хлопчик змалку цікавився природою, часто проводив барометричні та метеорологічні спостереження. Але після закінчення коледжу батько переконав його, що дослідження – це хобі, а для життя треба мати серйозну професію.

Юнак вступив на юридичний факультет і за 2 роки вже мав ступінь бакалавра. Ще через рік він отримав право на відкриття адвокатського кабінету, але вибрав роботу при паризькому парламенті.

У 1771 Антуан одружився з Марі-Анн П’єретт Польз. У подружжя виявилося багато спільного. Як весільний подарунок вони отримали наукову лабораторію на верхньому поверсі будинку у Парижі. Їм подобалися настільні ігри та дискусії з астрономії, хімії та геології. Чоловік навчав дружину премудростям лабораторної роботи, а вона вивчала живопис, щоб ілюструвати його роботи. Згодом жінка стала для дослідника помічником, другом та партнером.

Вона перекладала для чоловіка книги, листувала з англійськими хіміками, робила нариси рукописів і фігурки лабораторних інструментів, якими користувалися вчений і його друзі. Марі-Анн керувала невеликим науковим салоном, де дослідники могли проводити експерименти та обговорювати ідеї. Вона також переписувалася з багатьма французькими натуралістами, які із захопленням відгукувалися про її розум.

Дітей у них не було, а спадкоємцями подружжя стали численні родичі.

Наукова діяльність

Здобувши юридичну освіту, Антуан не забував про свій інтерес до природничих наук. Додатково до лекцій з права він відвідував факультативні заняття.

Закінчивши навчання у 1764 році, молодик продовжив дослідження, результатом яких стали книга з хімії та запрошення працювати геологом в Ельзас-Лотарингії. 1768-го досліднику надійшла пропозиція вступити до членів Французької академії.

Працюючи над геологічною картою Франції, дослідник продовжував експерименти, випускаючи роботи про походження хімічних елементів. Областю інтересів Антуана були порівняння барометрів, досліди з електрикою та вивчення горіння матеріалів.

Експерт продовжував працювати і за професією – став збирачем податків у приватній компанії.

Але популярність вченому принесли не юридичні знання, а численні відкриття хімії.

У 1775 році Лавуазьє працював у Королівському управлінні вибухових речовин, де його дослідження призвели до вдосконалення пороху та винаходу нового методу виробництва селітри.

У 1778 році подружжя купило кілька маєтків, де Антуан захопився агрономічними дослідами. Він відвідував свої землі 3 рази на рік у супроводі дружини та не шкодував коштів на нововведення. У маєтках дослідник природи намагався застосувати на практиці роботи Дюамеля дю Монсо і зміг домогтися процвітання місцевості.

Найважливіші досягнення хіміка стосувалися природи займання та горіння. Вони показали, що кисень відіграє ключову роль в обох процесах, переважає в диханні тварин і рослин, а також бере участь у іржавінні металів. Вчений був одним із трьох дослідників складу атмосфери, до нього в цій галузі відзначилися Карл Шееле та Джозеф Прістлі.

Лавуазьє сформулював основні постулати кисневої теорії горіння, узвичаїв самі терміни «кисень» і «азот» як частини повітря і з’ясував, які елементи відповідають за склад води. Його експерименти з фосфором та сіркою були одними з перших дослідів, які можна охарактеризувати як кількісні дослідження. Вони послужили основою формулювання закону збереження маси.

У співпраці з французьким вченим Клодом Луї Бертолле Антуан створив хімічну номенклатуру (Méthode de nomenclature chimique, 1787). Її термінологія здебільшого використовується досі, включаючи такі слова як сірчана кислота або сульфати.

1768 року, у віці 25 років був обраний до Французької академії наук ад’юнктом з хімії. Через 10 років став її повноцінним членом, а 1785-го – директором. Під час Конвенту він намагався врятувати академію, але йому це не вдалось, і 1793 року академія була ліквідована.

Гільйотинований у період Французької революції за звинуваченням «у змові з ворогами Франції проти французького народу, який мав на меті викрасти в нації величезні суми, необхідні для війни з деспотами». 1796 року Лавуазьє був посмертно реабілітований.

Внесок Лавуазьє в сільське господарство

Хоча Антуан Лавуазьє найчастіше асоціюється з хімією, його наукові дослідження мали значний вплив і на розвиток сільського господарства. Його праці стали фундаментом для розуміння процесів, що відбуваються в ґрунті, рослинах та тваринах, і сприяли розвитку більш наукового підходу до землеробства.

Основні внески Лавуазьє в сільське господарство:

• Розуміння процесів горіння та дихання;
• Вивчення складу повітря та води;
• Дослідження складу органічних речовин: Лавуазьє провів численні експерименти з органічними речовинами, такими як вуглекислий газ, метан та спирт. Його роботи стали основою для розвитку органічної хімії та розуміння складу органічних сполук, що входять до складу рослин і тварин.
• Вплив на розвиток агрохімії: завдяки своїм дослідженням Лавуазьє заклав фундамент для розвитку агрохімії – науки про живлення рослин. Його роботи допомогли зрозуміти, які елементи необхідні для росту рослин і як їх забезпечити.

Як відкриття Лавуазьє вплинули на сільське господарство:

• Завдяки розумінню хімічних процесів, що відбуваються в ґрунті, вчені змогли розробити більш ефективні добрива, які містили необхідні для рослин елементи.
• Знання про склад ґрунту та процеси, що в ньому відбуваються, дозволили розробити більш ефективні методи обробітку ґрунту, що сприяло підвищенню врожайності.
• Розуміння процесів спадковості та мінливості, які були закладені роботами Лавуазьє та інших вчених, стало основою для розвитку селекції рослин.

Отже…

Хоча Лавуазьє жив у XVIII столітті, його наукові відкриття продовжують впливати на сільське господарство і сьогодні. Його роботи стали фундаментом для розвитку багатьох сучасних агрономічних наук і технологій.

Цікаві факти

• Знаменитий портрет Антуана з дружиною написав художник Жак-Луї Давид, який навчав жінку живопису.
• 1935 року Міжнародний астрономічний союз назвав місячний кратер ім’ям Лавуазьє.
• Погруддя дослідника встановлено в музеї Альберта-Собуля, присвяченому Французькій революції.
• Прізвище натураліста фігурує серед 72 інших на першому рівні Ейфелевої вежі.

Підготувала Анна Артим