Новини, Рослинництво

Підсів покривної культури як засіб поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту

23.04.2022

Підсів покривної культури як засіб поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту

Підсівні проміжні посіви вирощують під покривом основної культури. Це однин з альтернативних шляхів збагачення ґрунту на органічну речовину. Окрім цього, високі ціни на мінеральні добрива у 2022 році змушують аграріїв економити на закупівлі добрив. Як результат – низькі норми їх внесення та недостатня забезпеченість рослин елементами мінерального живлення. Правильний вибір підсівної культури сприяє нагромадженню у ґрунті поживних елементів, поліпшує водний та повітряний режими ґрунту.

Проміжні посіви як елемент біологізації технологій вирощування культур

Ґрунт – природне утворення, основний засіб сільськогосподарського виробництва. Основною здатністю ґрунту є забезпечення рослин необхідними чинниками для життя, зокрема вологою та поживними речовинами. Інтенсивне ведення аграрного виробництва, яке передбачає надмірне застосування засобів хімізації, часто є причиною деградації ґрунтового покриву через зниження мікробіологічної активності ґрунту. Тому на сучасному етапі актуальності набуває питання біологізації технології вирощування сільськогосподарських культур. Одним з чинників біологізації землеробства є вирощування проміжних посівів.

Проміжні посіви поділяються на післяжнивні, післяукісні, озимі та підсівні. Післяжнивні культури вирощують після збору зернових, або інших культур, які рано звільняють поле. Післяукісні посіви вирощують з метою отримання другого врожаю зеленої маси кормових культур. Озимі проміжні культури висівають після збору основної культури в осінній період для забезпечення тваринництва зеленими кормами навесні наступного року. Їх збирають перед сівбою пізніх ярих культур. Підсівні проміжні посіви дозволяють в одному агрофітоценозі вирощувати дві культури, при цьому підсівну культуру висівають навесні під основну, яка називається покривною (Лозовіцький П. С., 2010).

Покривні та підсівні культури

Як покривні посіви вирощують, в основному, озимі та ярі зернові культури. Озимий ячмінь є найкращою покривною культурою в умовах достатнього зволоження. За умов недостатнього і нестійкого зволоження рекомендовано вирощувати горох, який забезпечує збереження вологи у ґрунті (Гудзь В. П. та ін., 2010). Перевагою вирощування зазначених покривних культур є ранній період збору їх урожаю. Таким чином, підсівна культура забезпечується достатньою сумою активних температур для свого розвитку. Завдяки оптимальному надходженню фотосинтетичної активної радіації підсівні посіви посилено ростуть, розвиваються і формують велику вегетативну масу.

З підсівних культур найпоширенішими є бобові, зокрема, конюшина лучна, буркун білий, еспарцет, люцерна, а також турнепс, сирадела, суданська трава. Ці культури є тіневитривалими і дають високі врожаї зеленої маси, яку можна використовувати як на корм, так і на зелене добриво – сидерати.

Доцільно і ефективно для підсіву використовувати люпин як сидеральну культуру під покрив жита озимого. Люпин починає вегетацію рано навесні, урожайність його вегетативної маси досягає 30 т/га. Ранні ярі суміші можна підсівати райграсом однорічним, морквою, буркуном білим; кукурудзу на зелений корм – суданською травою, буркуном.

Переваги вирощування покривних культур з підсівом

Підсівні проміжні культури забезпечують поліпшення агрохімічних та агрофізичних властивостей ґрунту. Внаслідок їх вирощування під покривом основної культури ґрунт стає структурним, менше ущільненим, розпушеним внаслідок галуження коренів рослин, посилюється його мікробіологічна активність, покращується водний режим, поліпшується загальний фітосанітарний стан поля.

Основним показником родючості ґрунту є вміст органічної речовини – гумусу. Після вирощування покривних культур з підсівом на полі залишається велика кількість кореневих і пожнивних решток, які є джерелом поповнення ґрунту на органічну речовину. Згідно з даними літературних джерел (Городній М. М., 2003) кількість післязбиральних залишків конюшини складає від 3 до 7 т/га, люцерни – 4-9 т/га, зернових колосових культур – 2-5 т/га.

У результаті діяльності ґрунтової мікробіоти та протікання складних фізико-хімічних процесів частина органічної маси мінералізується, в ґрунті нагромаджуються доступні форми елементів живлення, які можуть бути використані наступними культурами для формування врожаю.

Бобові підсівні культури мають здатність до симбіотичної азотфіксації. Завдяки симбіозу бульбочкових бактерій з коренями бобових рослин ґрунт збагачується азотом. Встановлено, що кількість фіксованого азоту за рік еспарцетом у середньому становить 130-160 кг/га, люпином – 80-120 кг/га, люцерною – 140-210 кг/га (Господаренко Г. М., 2013). Проте, потенційний показник симбіотичної азотфіксації бобових культур є значно вищим і за максимально сприятливих умов вирощування кількість нагромадженого азоту рослинами може зростати.

За вмістом азоту зелена маса бобових сидератів прирівнюється до гною, який є цінним органічним добривом. Зокрема, у вегетативній масі люпину його вміст складає 0,45 %, (для порівняння у гної – 0,50 %). Вміст фосфору і калію дещо нижчий, становить відповідно 0,10 та 0,17 %.

Після вирощування культур з родини хрестоцвітих у ґрунт також надходить значна кількість азоту, фосфору і калію (Гаврилюк Ю. В., 2019).

Особливо велике значення має вирощування покривної культури з підсівом проміжної у районах поширення водної і вітрової ерозії. Ерозійні процеси прогресують на відкритих ділянках не захищених рослинними рештками, особливо на схилах, що призводить до здування вітром чи змивання водними потоками верхнього родючого шару ґрунту. Внаслідок вирощування культур з підсівом ґрунт вкривається рослинністю, коренева система якої проникає глибоко в орний і підорний шари ґрунту, зв’язує його і таким чином захищає від ерозії.

Підсів покривної культури як засіб поліпшення фізико-хімічних властивостей ґрунту

У результаті розміщення підсівних культур під покривними знижуються витрати ними вологи на формування врожаю. Дослідження Ушкаренка В.О. та співавторів (Ушкаренко В.О., 2012), проведені в умовах Степової зони, з вивчення ефективності використання вологи рослинами буркуну білого (який вирощували як підсівну культуру) залежно від покривної культури показали, що на сумарне водоспоживання впливала також тривалість вегетаційного періоду покривної культури. За вирощування буркуну білого у чистому посіві його сумарне водоспоживання на створення одиниці врожаю в середньому складало 1829 м3/га води. Вирощування покривних культур, які рано звільняли поле, – злаково-бобової суміші та ячменю ярого забезпечило зниження показника відповідно до 1538 м3/га та 1540 м3/га. Під покривом вівса водоспоживання було на рівні 1571 м3/га.

Ще однією перевагою вирощування підсівної культури під покривною є те, що вона не потребує проведення додаткового обробітку ґрунту, адже підсівається під покривну культуру. Тобто обробіток ґрунту є одним технологічним прийомом для двох культур.

Отже, вирощування покривних культур з підсівом має низку переваг, проте, обираючи культури, необхідно враховувати ґрунтово-кліматичні умови зони вирощування та біологічні особливості покривних і підсівних культур. Покривна культура має рано звільняти поле та не пригнічувати підсівної. Важливе значення для підсівної культури має здатність витримувати затінення.

Вега Н. І., к.с.-г.н.

Залишити коментар: