Рицина: отруйна та водночас надзвичайно цінна рослина

Рицина — монотипний рід олійних рослин з родини молочайних.

В Україні цю культуру почали вирощувати з 1920 р. Згодом площі посівів були збільшені до 110-120 тис. га. Зосереджені вони в південних областях України: Херсонській, Запорізькій, Ми­колаївській, Одеській, Дніпропетровській та АР Крим. Урожайність рицини в Україні при застосуванні високої агротех­ніки досягає 8-14 ц/га і більше, а в умовах зрошення зростає у 2-3 рази.

На півдні України кращим місцем для рицини в польових сівозмінах є ланки: пар чорний – пшениця ози­ма – рицина та кукурудза на силос – горох – рицина. Не рекоме­ндується сіяти рицину після соняшнику та кукурудзи на зерно. Рицина належить до пізніх культур. Вегетаційний період триває 95-120 днів. Від сходів до утворення центральних суцвіть рослина росте досить повільно, і посіви її можуть заростати бур’янами. Оптимальним строком сівби рицини є час, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогрівається до 8 – 10 °С і спостерігається подальше потепління. Норма висіву насіння залежить від рекомендованої густоти рослин на 1 га посіву. Оптимальною густотою рослин на час збирання урожаю вважається: для середньогалузистих сортів – 50-60, сильногалузистих – 30-40 тис/га.

Господарське призначення

Олію з рицини широко використовують у медицині та авіації, а також у  хімічній, текстильній, поліграфічній, електротехнічній, парфумерній та інших видах промисловості. В ядрі насіння міститься до 55 % олії. Вона має 81-96 % гліцеридів рицинолевої кислоти, яку не виявлено в інших оліях. Рицинова (касторова) олія належить до групи невисихаючих (з йодним числом 82-86), дуже в’язка, слабо розчиняється в бензині та інших органічних розчинниках, не застигає при низьких температурах (–12-18 °С), спалахує при високих температурах (+300-310 °С). Тому вона є неперевершеним за якістю мастильним матеріалом, особливо для авіаційних моторів і механізмів, що працюють у складних умовах півночі.

Рицинова олія є високоякісною та широкодіапазонною сировиною для органічного синтезу. Крім того, вперше отримано реакцію етерифікації рицинової олії, що підтверджує доцільність її використання під час виробництва біодизеля.

Роль у сільському господарстві

Макуху або шрот, які залишаються після виділення з насіння рицини олії шляхом екстракції або пресування, не можна використовувати без обробки на корми для сільськогосподарських тварин через вміст у них низки токсичних компонентів, таких як білок рицин та алкалоїд рицинін, які є сильнодіючими токсинами. Однак, макуху, яка в процесі обробки звільняється від токсичних речовин, можна із успіхом згодовувати тваринам, що дозволить доповнити їх раціон білковим кормом та зменшити навантаження на природні екосистеми.

З рицинової макухи виготовляють принади для шкідників та вносять її в ґрунт як добриво (містить близько 7 % азоту та 1,7 % фосфорної кислоти). У стеблах рицини багато калію та інших поживних речовин, тому при заорюванні їх в подрібненому вигляді значно підвищується родючість ґрунту. Рицина не висушує ґрунт, очищає поле від бур’янів. Корені і стебла швидко розкладаються, збагачуючи ґрунт органічними і мінеральними речовинами, тому вона є добрим попередником для зернових культур.

Як підвищити урожайність рицини

Одним з важливих засобів підвищення врожаїв ри­цини є внесення мінеральних добрив. Досить ефективним є припо­сівне внесення мінеральних добрив. За посушливого клімату степової зони України та підвищеного вмісту у ґрунтах калію під зяблеву оранку вносять переважно азотні й фосфорні добрива. Збільшення норм добрив на незрошуваних землях дає незначні прирости врожаю і окупність їх при цьому зменшується.