Досвід Польщі у боротьбі з респіраторними хворобами й африканською чумою свиней

В останні роки галузь свинарства України набула нового вектору розвитку і, перш за все, завдяки сільськогосподарським підприємствам, які запровадили інноваційні технології вирощування тварин. Це сприяло на макрорівні стабілізації поголів’я свиней, підвищенню продуктивності відгодівлі та дохідності галузі.

Як свідчить практика, ефективне вирощування свиней багато у чому залежить від рівня їх захворюваності та боротьби із нею. Сьогодні існує чимало викликів для ветеринарних служб, оскільки в природі з’являються нові хвороби, віруси. Серед надзвичайних загроз можна виділити і африканську чуму, що за 2 роки поширилася на усю територію України. Це потребує нових знань щодо лікування тварин та профілактики їх захворюваності.

Таку можливість представники тваринницької галузі отримали під час проведення конференції «Ефективне свинарство 2017», яку для вітчизняних фермерів організувала компанія «Українські ветеринарні технології». Керівник сільськогосподарського відділу компанії Юлія Орда наголосила, що конференція відтепер традиційно буде проходити на теренах Галичини і відбуватиметься у форматі дискусійного круглого столу товаровиробників та фахівців з питань зоотехнії, ветеринарії тощо.

Основним доповідачем на заході був відомий європейський фахівець з ветеринарії, професор ветеринарної медицини, голова Національного Інституту свинарства Республіки Польща Зігмунд Пейсак. Він поділився власним досвідом боротьби із респіраторними захворюваннями та африканською чумою свиней.

Значення ветеринарії

В першу чергу польський гість зауважив, що професія ветеринара є надзвичайно важливою у розвитку тваринництва і гідно оцінюється у європейському співтоваристві. Сьогодні у міжнародній практиці лікар ветеринарної медицини сприймається не як людина, що лікує, а яка турбується за збереження здоров’я тварин.

Якщо говорити про ефективність свинарства, то на сьогодні можна зробити висновок, що галузь у Польщі, Білорусії, Україні чи Росії не достатньо прибуткова. І ось в чому причина. Власники господарств не зовсім правильно рахують витрати на вирощування свиней. Звичайно, основним показником витрат є вартість кормів (складають у собівартості понад 75%). При цьому кошти на «ветеринарні витрати» знаходяться лише на рівні 4%. І як показує практика, власники при оптимізації витрат намагаються урізати фінансування ветеринарних заходів (профілактику хвороб, дезинфекцію тощо). При цьому «так звана економія» може призвести до падежу чи захворюваності тварин.

Зігмунд Пейсак: «Тому мій 40-річний досвід роботи у цій сфері підтверджує висновок, що варто краще більш ефективно підібрати схему годівлі і зекономити до 7,5%, але ніяк не зменшувати обсяг витрат на ветеринарію. Тому у Польщі пішли іншим шляхом – ми підвищили показників репродуктивності свиноматок (на рівні 30-31 поросят) та продуктивності відгодівлі. Усе це вписується в наступну концепцію: досягти вищої ефективності свинарства за рахунок збереження здоров’я тварини».

Респіраторні захворювання свиней

Наступним блоком виступу професора Зігмунда Пейсака, про який варто згадати, це досвід боротьби із респіраторними захворюваннями свиней. Він зауважив, що на польських фермах при респіраторних захворюваннях свиней у приміщеннях не передбачено окремих відділених площ. Тому для найшвидшого реагування при лікуванні таких хвороб необхідно визначити комплекс факторів, які впливають на це захворювання, та ступінь їх впливу. Крім наявності, власне, вірусів чи бактерій, важливе місце у цьому процесі відіграє зовнішнє середовище. При сучасних інтенсивних технологіях вирощування свиней збільшується показник ущільненого розміщення тварин. Це сприяє пришвидшеній передачі вірусу серед всього поголів’я.

На сьогодні найбільшою проблемою є вірус репродуктивно-респіраторного синдрому свиней (РРСС), з яким дуже важко боротися. Також значною мірою фермерам дошкуляє вірус свинячого грипу та цирковірус 2 типу. Основним чинником поширення вірусу є бактерії. При оцінці стану захворювання ветеринар повинен дослідити як все стадо загалом, так і окремі групи тварин, які йому здалися підозрілими. Одним із способів оцінки є паталогоанатомічне дослідження свиней, що дає можливість лабораторно вивчити організм тварини із середини. Завдяки цьому спеціалісти отримують надзвичайно важливу інформацію про стан і ступінь захворюваності свині. Від цього залежить підбір програми дій ветеринарного лікаря.

Серед заходів, які б сприяли одужанню свиней та профілактиці респіраторних захворювань, є ефективна вентиляція приміщень. На це варто звернути дуже пристальну увагу. Одночасно лікар повинен вести облік кількості кашлю у період раннішньої годівлі тварин. Її методика полягає у підрахунку кашлю протягом 3 хв. Дослідження проводиться кожен тиждень. Відповідно до цього і призначається спосіб лікування.

Для підтвердження своїх припущень та встановлення надійного діагнозу проводяться також лабораторні дослідження. Зразки крові відбираються у різних вікових групах свиней (4, 8, 16 та 20 тижнів життя). Таким чином, забезпечується чіткість визначення шляхів захворюваності тварин та ефективності вакцинації, інших заходів лікування і профілактики.

Гість з Польщі наголосив, що боротьба із респіраторними захворюваннями, де перше місце відіграє РРСС, це довготривалий та недешевий процес, адже потребує, по-перше, підбір потрібного типу вакцини, і, по-друге, вчасного та тривалого (більш як 6 місяців) застосування у певних вікових групах тварин. Але безумовно, що такі заходи є вкрай необхідними, бо в іншому випадку можна втратити більшість поголів’я свиней.

Тож, що робити? Потрібно провести такі заходи:

1. Вакцинувати усе поголів’я без вийнятку.
2. Вакцинувати новонароджених поросят від щеплених свиноматок на 2-3 тижні життя з можливістю зменшення дози вдвічі.
3. Того ж дня необхідно вакцинувати увесь молодняк.
4. Через 5 тижнів після вакцинації свиноматок перевіряти кров поросят на наявність вірусу.
5. Потім проводити аналіз крові у кожній технологічній групі (щотижня в окремі групі).
6. Повторювати щеплення стада кожні 4 місяці протягом наступного року для стабілізації РРСС.

Африканська чума свиней

Ця хвороба є надзвичайно підступною, з нею важко боротися, оскільки вона вражає лише свиней та особливо диких кабанів. Уперше в Польщі спалах АЧС було зафіксовано 3 роки тому, і тоді припускали, що за рік вона дійде до кордонів Німеччини. Побоювання були значні, але цього не сталося, на щастя для всього Європейського Союзу.

Зігмунд Пейсак: «Першими висновками спеціалістів було твердження, що не має сенсу відстрілювати диких кабанів, які принесли цю хворобу зі Сходу, адже вважали, що вірус вб’є швидше тварину, ніж його застрелять мисливці. Ми помилялися. Популяція заражених кабанів навпаки росла, що підтвердило високу патогенність вірусу. З іншого боку, він є дуже заразним для інших свиней».

Щодо особливостей АЧС, то слід зауважити, що хвороба передається лише між представниками свійських та/або диких тварин і більш ніяким чином. Вірус не можна знищити термічною обробкою готового м’яса свинини. Навіть, якщо закопати тушу загиблої тварини у землю, то вірус буде діяти ще протягом 1000 днів.

Одним із способів боротьби із АЧС є застосування спеціальних дезифінкуючих засобів, які уже дозволені на території країн ЄС, які повинні бути в контакті із вірусом не менше 15 хвилин.

Та найпростішим способом уникнути зараження – це дотримання на тваринницькій фермі усіх правил біологічної безпеки та відповідальність аграріїв при виявленні хвороби і реалізації необхідних заходів. Якщо цього не буде зроблено, то заражене м’ясо обов’язково потрапить на бійню, звідти у переробні цехи, потім у магазин, а пізніше разом з харчовими відходами потрапить в організм здорових тварин.

Так сталося і в Польщі, коли хвороба через міграцію диких кабанів, а, особливо, через безвідповідальність людей, поширилися на відстань до 70 км в глиб країни та на 100 км вздовж кордону із Білорусією та Україною. Вірус переносився переважно через солому та рештки випорожнень у ній, залишки продуктів харчування із зараженого м’яса, личинки у загиблих тушах диких тварин.

Тож, способами боротьби з АЧС у Польщі є: відстріл мисливцями диких кабанів та знищення їх тіл; знищення свиней на фермах, де виявлена хвороба; проведення профілактичної дезінфекції приміщень і свійських тварин; чіткий контроль безпечності постачання сировини у переробні цехи та переміщення тваринницької продукції як в середині країни, так і через кордон із сусідніми державами.

Підготував Андрій Сава